Ліофілізація рослинних екстрактів: що вирішують носій і холод
Рослинний екстракт виходить з екстрактора у вигляді рідини. Перш ніж він стане порошком у флаконі, воду треба видалити. Спосіб видалення води визначає три речі, які згодом цікавитимуть бренд: яка частка початкової хімії екстракту збережеться, наскільки сухим насправді є готовий порошок і який вигляд мають частинки під мікроскопом.
Ліофілізація видаляє воду із замороженої рідини за низької температури. Опубліковані порівняння з гарячеповітряними та розпилювальними методами дають послідовну картину того, що це дає — і де лежать справжні рішення.
Метод сушіння змінює те, що зберігається
Кілька колективів пропускали той самий екстракт через різні сушарки й вимірювали, що виходило на виході.
Працюючи з водними екстрактами побічних продуктів лимона, дослідники порівняли ліофілізацію та розпилювальне сушіння з трьома покривними агентами й виміряли загальний вміст фенолів, загальний вміст флавоноїдів та антиоксидантну здатність відновлення іонів заліза — три стандартні лабораторні показники того, яка частина активної хімії екстракту залишається [1]. Ліофілізація із сумішшю мальтодекстрину та соєвого білка дала найвище збереження за всіма трьома показниками: 1,66 ± 0,02 мг GAE/г сухої основи для фенолів, 0,43 ± 0,02 мг CE/г для флавоноїдів і 3,70 ± 0,05 мМ TE/г для аналізу відновлювальної здатності [1].
Пізніше дослідження фенольних сполук, екстрагованих із кукурудзяних приймочок, порівняло ліофілізацію, розпилювальне сушіння та мікрохвильове сушіння, усі з мальтодекстрином як матеріалом стінки — носієм, що утворює оболонку навколо екстракту [2]. Антиоксидантні результати показали, що ліофілізація була ефективнішою за два інші методи, а найвище вилучення фенольних сполук дала саме ліофілізація [2]. Дані щодо мікроструктури, диференційної сканувальної калориметрії та інфрачервоної спектроскопії вказували в тому самому напрямку, і автори повідомили, що фізичні властивості мікрочастинок значно змінювалися залежно від техніки сушіння [2].
Гаряче повітря не завжди гірше за всіма показниками. Дослідження дикої ягоди порівняло ліофілізацію за −40 °C із повітряним сушінням за 60 °C та 90 °C [3]. Зразок, висушений повітрям за 90 °C, показав вищий загальний вміст поліфенолів (2,638 мг GAE/г сухих речовин), тоді як ліофілізований зразок показав вищий загальний вміст флавоноїдів (0,395 мг CE/г сухих речовин) [3]. У порівнянні з повітряно висушеними зразками загалом, ліофілізовані ягоди зберегли високий вміст поліфенолів [3]. Висновок не в тому, що якийсь один метод завжди перемагає, а в тому, що кожен клас сполук реагує по-різному, і бренд має запитати, довкола якого показника насправді побудована його рецептура.
Волога та активність води: цифри, які мають значення при зберіганні
Найочевидніша й найпрактичніша зафіксована відмінність — це сухість. У роботі з побічними продуктами лимона ліофілізація дала мікрочастинки з нижчим вмістом вологи та нижчою активністю води, ніж розпилювальне сушіння [1]. Вміст вологи після ліофілізації становив від 1,15% до 2,15% за активності води 0,13–0,14; відповідні показники після розпилювального сушіння становили 6,06%–6,60% вологи та 0,33–0,40 активності води [1].
Активність води — це міра того, наскільки вільно доступна залишкова вода, на відміну від того, скільки її є. Ці два набори чисел далеко один від одного, і вони належать тому самому екстракту, висушеному двома різними способами.
Сухість на момент пакування — лише половина історії. Стабільність поліфенолів ліофілізованих диких ягід при зберіганні відстежували за температур зберігання 90, 70, 60, 40, 20 та −20 °C, і вона показала дві фази: початкову фазу вивільнення, а потім фазу розпаду [3]. Стабільність описали за моделлю Пелега, кінетичні параметри якої корелювали з температурою зберігання [3]. Порошок не є статичним на полиці, і температура, за якої його тримають, прямо впливає на те, як швидко він змінюється.
Носій виконує більшу частину роботи
Увагу привертає сушарка; та результат часто визначає носій.
У дослідженні побічних продуктів лимона три покриття на основі мальтодекстрину поводилися неоднаково. Ліофілізація загалом давала мікрочастинки аморфної склоподібної форми, але суміш мальтодекстрину із соєвим білком натомість утворювала сферичні пористі частинки [1]. Розпилювальне сушіння, навпаки, давало сферичні частинки різного розміру незалежно від покриття [1]. Рентгенівська дифракція виявила низький ступінь кристалічності зразків, одержаних обома техніками [1].
Робота з екстрактом виноградних вичавок розглядала ліофілізаційну інкапсуляцію з альгінатом натрію окремо та в поєднанні з гуміарабіком або желатином [4]. Додавання другого покриття до альгінату підвищило ефективність інкапсуляції, а пара альгінат–желатин досягла 97,02–98,30% [4]. Вивільнення фенолів відбувалося за законом дифузії Фіка, а модель Корсмеєра–Пеппаса найкраще описувала експериментальні дані [4]. Іншими словами, покриття не просто утримує екстракт — воно керує тим, як він вивільняється назад.
Носії також є взаємозамінними. У порошках екстракту як носії використовували мальтодекстрин та інулін при розпилювальному сушінні й ліофілізації [6]. Вміст фенолів у порошках, одержаних обома техніками сушіння, становив від 73,2 мг до 78,5 мг на грам сухої речовини [6]. Інулін виявився таким самим ефективним, як мальтодекстрин, при розпилювальному сушінні, і автори повідомили, що він є однаково ефективним носієм з погляду параметрів виробничого процесу, таких як вміст вологи та активність води [6].
Що відбувається перед сушаркою
Ще два дослідження нагадують, що ліофілізація успадковує все, що їй передають попередні етапи.
У порівнянні технік екстракції олеорезину зеленого перцю комбінований ультразвуково-мікрохвильовий метод дав найкращий вихід, тоді як екстракт простої мацерації мав найвищий загальний вміст фенолів і найвищу антиоксидантну активність [5]. Між антиоксидантною активністю та загальним вмістом фенолів для всіх методів було виявлено високу позитивну кореляцію [5]. Цю різницю задав шлях екстракції, а не сушарка.
Попередня обробка також має значення. Обробку парою, бланшування та мікрохвильову попередню обробку випробували на цибулинах лілії перед ліофілізацією й виявили, що вони впливають на збереження, розпад і перетворення поліфенолів [7]. Бланшування протягом шести хвилин дало найвищу антиоксидантну активність ліофілізованого матеріалу — 4,39 ± 0,32 мкмоль TE/г сухої маси, майже на 25,39% вище за необроблений ліофілізований контроль [7]. Належна обробка парою та бланшування також зберегли колір близьким до необробленого ліофілізованого продукту: максимальне значення L* знизилося лише на 7,57% та 0,55% відповідно [7].
Нарешті, ліофілізований екстракт сам є інгредієнтом, що змінює основу. Ліофілізований екстракт квітів дивини, доданий до олій холодного віджиму, підвищував їхню окиснювальну стабільність, але корисна доза залежала від олії: найкраща стабільність досягалася за 60 мг екстракту на кілограм для ріпакової та лляної олії і за 20 та 15 мг/кг для олії насіння чіа та конопляної олії відповідно [8]. Екстракт підвищував енергію активації та знижував константу швидкості окиснення [8]. Автори прямо зазначають, що додавання слід підбирати експериментально [8].
Що з цього може взяти бренд
Варто поставити три запитання тому, хто виготовляє ваш порошок. По-перше, який вміст вологи та яку активність води насправді має готовий ліофілізат — опубліковані показники для ліофілізованих продуктів лежать близько 1–2% вологи та 0,13–0,14 активності води, значно нижче за показники розпилювального сушіння [1]. По-друге, який носій використовується і чому: вибір покриття змінював форму частинок, ефективність інкапсуляції та характер вивільнення в цих дослідженнях, а в одному випадку інулін повністю зрівнявся з мальтодекстрином [1][4][6]. По-третє, що відбувається перед сушаркою — шлях екстракції та термічна попередня обробка обидва змінювали вміст фенолів, який потім зберігала ліофілізація [5][7]. Холодний етап не здатен повернути те, що видалив попередній етап.
Джерела
- Papoutsis K, Golding JB, Vuong Q, Pristijono P, Stathopoulos CE, Scarlett CJ, Bowyer M. Encapsulation of Citrus By-Product Extracts by Spray-Drying and Freeze-Drying Using Combinations of Maltodextrin with Soybean Protein and ι-Carrageenan — Foods (Basel, Switzerland), 2018-07-19.
- Pashazadeh H, Zannou O, Ghellam M, Koca I, Galanakis CM, Aldawoud TMS. Optimization and Encapsulation of Phenolic Compounds Extracted from Maize Waste by Freeze-Drying, Spray-Drying, and Microwave-Drying Using Maltodextrin — Foods (Basel, Switzerland), 2021-06-16.
- Al Hasani S, Al-Attabi Z, Waly M, Al-Habsi N, Al-Subhi L, Shafiur Rahman M. Polyphenol and Flavonoid Stability of Wild Blueberry ( Sideroxylon mascatense ) during Air- and Freeze-Drying and Storage Stability as a Function of Temperature — Foods (Basel, Switzerland), 2023-02-17.
- Martinović J, Ambrus R, Planinić M, Šelo G, Klarić AM, Perković G, Bucić-Kojić A. Microencapsulation of Grape Pomace Extracts with Alginate-Based Coatings by Freeze-Drying: Release Kinetics and In Vitro Bioaccessibility Assessment of Phenolic Compounds — Gels (Basel, Switzerland), 2024-05-21.
- Zhang C, Gu F, Hu W, Wu G, Chen W, Dong C, Niu Z. Effect of extraction technique on chemical compositions and antioxidant activities of freeze-dried green pepper — Frontiers in nutrition, 2022-09-02.
- Kucharska-Guzik A, Guzik Ł, Charzyńska A, Michalska-Ciechanowska A. Influence of Freeze Drying and Spray Drying on the Physical and Chemical Properties of Powders from <i>Cistus creticus</i> L. Extract — Foods (Basel, Switzerland), 2025-03-01.
- Cai Y, Quan H, Liu Y, Han X, Lu Y, Lan X, Guo X. The impact of thermal pretreatment on phytochemical profiles and bioactivity of freeze-dried lily bulbs ( Lilium lancifolium ) — Food chemistry: X, 2024-03-15.
- Symoniuk E, Marczak Z, Brzezińska R, Janowicz M, Ksibi N. Effect of the Freeze-Dried Mullein Flower Extract ( Verbascum nigrum L.) Addition on Oxidative Stability and Antioxidant Activity of Selected Cold-Pressed Oils — Foods (Basel, Switzerland), 2023-06-16.