Заморожування, первинне сушіння, вторинне сушіння: що визначає кожен етап
Ліофілізований порошок одержують, заморожуючи рідину й потім видаляючи воду так, щоб вона жодного разу не перейшла назад у рідкий стан. Процес виконується у три етапи: заморожування, первинне сушіння та вторинне сушіння [1]. Кожен етап налаштовують окремо, і кожен залишає свій слід на готовому коржику у флаконі.
Причина взагалі застосовувати цей метод полягає в тому, що він щадний. Ліофілізацію описують як щадну техніку сушіння для продуктів високої вартості, яку застосовують тому, що вона висушує їх без шкоди для якості продукту [2]. Ціна цієї щадності — час і гроші: та сама робота описує ліофілізацію як дуже затратну за часом і коштами [2]. Майже кожне рішення у розробці циклу є компромісом між цими двома фактами.
Етап перший: заморожування, яке будує структуру
Заморожування — це не просто «охолодження». Це етап, який створює внутрішню структуру, крізь яку має працювати решта циклу. Досліди з ліофілізації розчинів мальтодекстрину та сахарози дали різні мікроструктури виключно завдяки зміні параметрів заморожування — двох різних швидкостей охолодження та двох концентрацій сухої речовини, 0,05 і 0,15 мас./мас. [2].
Змінюється мережа пор, що залишається після подальшого видалення кристалів льоду. Відомо, що більші пори скорочують первинне сушіння, оскільки пара виходить легше [2]. Але розмір пор — не єдине, що має значення. У тому дослідженні протягом усього сушіння та в сухому стані записували двовимірні зображення й аналізували їх щодо руху фронту сублімації та щодо розміру, орієнтації і форми пор [2]. Для пор з високим співвідношенням сторін — довгих вузьких пор — орієнтація пори мала більше значення для швидкості сушіння, ніж її розмір; для пор з нижчим співвідношенням сторін вирішальним параметром був розмір пори [2].
Етап другий: первинне сушіння, під час якого лід сублімує
Під час первинного сушіння заморожена вода залишає продукт безпосередньо у вигляді пари. Було випробувано три прості моделі тепло- й масопереносу для первинного сушіння, і їхні прогнози температури продукту та часу сублімації добре узгоджувалися між собою [1]. Моделі перевірили за експериментальними даними, а потім використали для зведення в таблиці умов первинного сушіння для поширених рецептур — як аморфних, так і частково кристалічних [1].
Ця відмінність — аморфне проти кристалічного — проходить крізь усю розробку процесу. Рекомендації огляду щодо вибору умов ліофілізації ґрунтуються на фізико-хімічних властивостях рецептури разом з інженерними міркуваннями [1], і в ньому наведено опрацьовані приклади розрахованих циклів сушіння, що охоплюють усі етапи, для типових аморфних і кристалічних рецептур [1].
Моделі описують середнє. Пряме спостереження показує, наскільки безладною є реальність. Інфрачервону камеру, встановлену на стелі камери ліофілізатора виробничого масштабу, використали, щоб спостерігати, як розчин сахарози/манітолу, 4:1 % м/м, висихає всередині спеціальних кювет [3]. З одного боку кожної кювети було германієве вікно поруч із дзеркалом, встановленим під кутом 45°, тож камера могла бачити і поверхню, і всю глибину матеріалу [3]. Знімки робили кожні 60 секунд від −40 °C до 30 °C з роздільною здатністю 2 × 2 мм на інфрачервоний піксель протягом 45 годин — загалом 2 700 термограм [3].
Вони показали, що рецептура, яка починалася як справжній розчин, висихає нерівномірно і що фронт сублімації рухається крізь матеріал нерівномірно [3]. Роздільної здатності було достатньо, щоб виявити нижчі температури глибше в матеріалі в міру просування сублімації [3]. Інакше кажучи, різні частини одного й того самого невеликого об'єму в один і той самий момент перебувають на різних стадіях.
Етап третій: вторинне сушіння, яке видаляє те, що залишилося
Коли лід зник, вода все ще залишається зв'язаною всередині твердої речовини. В інфрачервоній роботі теплова та просторова роздільна здатність була достатньо високою, щоб виявити можливе випарне охолодження верхніх шарів під час вторинного сушіння [3] — нагадування, що матеріал усе ще втрачає воду і все ще змінює температуру після того, як найдраматичніша частина циклу завершилася.
Вторинне сушіння — це також момент, коли температура полиці є прямим важелем впливу на результат. У дослідженні ультразвукового розпилювального ліофільного сушіння температура плити для вторинного сушіння була одним із трьох технологічних параметрів, які варіювали й оптимізували, — 25, 35 і 45 °C, поряд із частотою сопла (48 і 120 кГц) та витратою (2, 5 і 8 мл/хв) [4]. Знайдена оптимальна комбінація — витрата 3,10 мл/хв, температура плити 45 °C і частота сопла 120 кГц [4]. Порошки, одержані таким способом, досягали значень вологості 2,92–4,36 % після 8 годин сушіння [4]. При дослідженні під збільшенням частинки, виготовлені за оптимальних умов, були сферичними з порами на поверхні, а їхні властивості текучості за індексом Карра оцінювалися як задовільні за більшості умов [4].
Що з цього може взяти бренд
Для кожного, хто визначає, як має вироблятися ліофілізований порошок, із цього випливають три речі.
- Тривалість циклу можна оцінити ще до першої партії. Існують моделі для прогнозування тривалості кожного відрізка та температури продукту під час первинного сушіння, перевірені за експериментальними даними й зведені в таблиці для поширених типів рецептур [1].
- Залишкова вологість і текучість порошку є результатами останнього етапу. Температура вторинного сушіння була одним із параметрів, оптимізованих у дослідженні розпилювального ліофільного сушіння, яке повідомило про кінцеву вологість 2,92–4,36 % і задовільну поведінку текучості [4].
Огляд 2023 року переглянув поради зі статті 2004 року щодо вибору умов процесу ліофілізації й дійшов висновку, що більшість тих рекомендацій досі застосовні, а головними досягненнями є контроль зародкоутворення льоду та комп'ютерне моделювання на всіх етапах [1]. Автори також створили базу даних для первинного сушіння й опублікували приклади розробки циклів, задумані як швидкий спосіб оцінити простір проєктування [1]. Коротко кажучи, цикл — це те, про що можна міркувати заздалегідь, а потім перевіряти, бо, як показує робота з візуалізацією, усередині коржик висихає не так охайно, як припускає модель [3].
Джерела
- Tchessalov S, Maglio V, Kazarin P, Alexeenko A, Bhatnagar B, Sahni E, Shalaev E. Practical Advice on Scientific Design of Freeze-Drying Process: 2023 Update — Pharmaceutical research, 2023-10-02.
- Gruber S, Thomik M, Vorhauer-Huget N, Hans L, Tsotsas E, Foerst P. The Influence of Local Microstructure Inhomogeneities on Local Drying Kinetics during Freeze-Drying — Pharmaceutics, 2022-10-07.
- Emteborg H, Charoud-Got J, Seghers J. Infrared Thermography for Monitoring of Freeze Drying Processes-Part 2: Monitoring of Temperature on the Surface and Vertically in Cuvettes during Freeze Drying of a Pharmaceutical Formulation — Pharmaceutics, 2022-05-07.
- Isleroglu H, Turker I. Evaluation of Process Conditions for Ultrasonic Spray Freeze Drying of Transglutaminase — Food technology and biotechnology, 2020-03-01.